ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ. КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ ІМЕННИКІВ У КЛИЧНОМУ ВІДМІНКУ

1. Переглянь уважно навчальне відео та опрацюй конспект уроку, що доступний під відеороликом, крім відміни іменників.

2. Параграф 27, вправа 232 (1,2). Повторити параграфи 22-27 і звертання.

Конспект уроку

ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ. КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК. ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ ІМЕННИКІВ У КЛИЧНОМУ ВІДМІНКУ 

 

ВІДМІНКИ ІМЕННИКА

Називний відмінок		хто? що?
Родовий		кого? чого?
Давальний		кому? чому?
Знахідний		кого? що?
Місцевий		ким? чим?
Місцевий		на (у) кому? чому?
Кличний
ВІДМІНИ ІМЕННИКА
Відміна	Рід			Закінчення		Група	Приклади
				іменника в
				називному
				відмінку
				однини
Перша	жіночий,			-а, -я		тверда	посіпака
	чоловічий,					м’яка	земля
	спільний					мішана	душа
Друга	чоловічий,			нульове		тверда	дуб
	середній			закінчення,		м’яка	край
				-о, -е, -я		мішана	плече
Третя	жіночий			нульове			радість,
				закінчення			незалежність +
							іменник мати
Четверта	середній			-а, -я (у			ім’я, теля,
				непрямих			хлоп’я
				відмінках
				з’являються
				суфікси -ат-,
				-ят-, -ен-)

КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКА

 

У   кличному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення

 

-о, -е, (-є), -ю: 

1)          -о властиве іменникам твердої групи (тобто таким іменникам, основа яких закінчується на твердий приголосний): донько, сестро, дівчино, Миколо, Микито.

2)         -е мають іменники м’якої групи (тобто їхня основа закінчується на м’який або пом’якшений приголосний) та мішаної групи (на шиплячий — ж, ч, ш, дж), на-приклад, воле, відміннице, душе, а також Ілле. Закінчення -є мають іменники м’якої групи після голосного: мріє, Соломіє, Анастасіє.

3)         -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, Ка-трусю, матусю, тітусю.

 У   кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, од-накову з називним: жінки, мрії, сестри, відмінниці. 

Переходимо до іменників другої відміни...    , які у кличному відмінку закінчу-ються на -у (-ю), -е. 

1)   закінчення -у мають іменники твердої групи та іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): батьку, сину, слухачу.

 

Іменники із суфіксами -ик, -ок, -ко мають у кличному відмінку закінчення -у:

 

хлопчик — хлопчику, винахідник — винахіднику.

 

Зверніть увагу, що у кличному відмінку до людини на ім’я Олег можна звер-татися й Олеже, й Олегу.

 

2)   закінчення -ю мають іменники м’якої групи: вчителю, краю, лікарю, Сергію. 

 

3)    закінчення -е мають іменники твердої групи, власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, друже, Степане, школяре.

 

Закінчення -е у кличному відмінку мають деякі іменники, що закінчуються на -ець (кравець — кравче, але якщо прізвище — Кравцю, швець — шевче, але Швецю).

 

У   кличному відмінку множини іменники другої відміни теж мають форму називного: брати, працівники, лікарі. 

Іменники третьої відміни в кличному відмінку мають закінчення -е: любове, радосте.  

 

Іменник мати в кличному відмінку має такі форми: мати (однина), матері (множина).  

 

У  кличному відмінку іменники четвертої відміни мають форму називного, а також трапляються слова, що мають закінчення -е: імене, племене.